Ода на взяття Хотина

Вихвальні оди вважаються одними з перших творів в російській класичній поезії. Все, що ми будемо читати потім – Пушкін, Лермонтов , – виросло з од і елегій, хвалебних і сумних віршів трохи більш раннього часу. У поезії вісімнадцятого століття «Ода на взяття Хотина» настільки значуща, що досі вивчається філологами у вищих навчальних закладах.

Ода була написана в 1739 році і присвячена моменту, коли російські війська під проводом генерала Мініха відбили Хотин у турок, що господарювали там. Хотин був сданий внаслідок російської перемоги у битві під Ставучанами. Російська армія за чисельністю поступалася турецькій, однак вміле командування призвело до того, що турецькі війська були розгромлені, а Хотин потім зданий на вимогу переможця. Взяття Хотина як таке пройшло без додаткової крові.

Сам Ломоносов, який перебував тоді в Німеччині, про хід битви дізнався, як багато хто з його співвітчизників, з газет. Він мав у своєму розпорядженні свідоцтва очевидців, але не особистий досвід. Поему Ломоносов відразу відправив у Петербург як «приклад нового віршування». Написана класичним розміром, вона виглядає непримітно для нас сьогодні, але була новинкою в літературі того часу.

Цитати з «Оди», яку написав Ломоносов на взяття Хотина, використовувалися потім у літературознавчих працях послідовників. Зокрема, її першу строфу використовував Державін у своїх “Роздумах про ліричну поезію або про оди“, складених вже в дев’ятнадцятому столітті, трохи менше ста років по тому.

Так Хотин, для Ломоносова – віддалена фортеця – став віхою в російській літературі, одним з поетичних символів перемоги російської зброї. І – головною фігурою в одному з пам’ятників класичної поезії, яку потім успадковували великі творці дев’ятнадцятого століття.